Діти - наше майбутнє

Комментариев: 0

Сучасна школа

Яка вона, сучасна школа?

У демократичному суспільстві ХХІ століття запитам часу відповідає школа, яка відрізняється:

  • спрямованістю на розвиток самосвідомості особистості як інструменту перетворення дійсності, володіння прийомами самоосвіти й самовдосконалення;
  • переходом з режиму функціонування на режим розвитку;
  • глибокою й широкою диференціацією змісту навчання.

Вочевидь, завдання ці доволі широкого діапазону і не можуть бути реалізовані в окремій школі будь-якого типу. Можливість їх реалізації потребує реформування всієї освітньої системи. Така диференційована система освіти в нашій державі зараз інтенсивно формується.

Важлива роль освіти для економічного розвитку визнається й урядом України. Аналізуючи Національну доктрину розвитку освіти, Концепцію 12-річної освіти, Закон України «Про освіту», матеріали колегій МОН України, полеміку щодо питання реформування освіти в Україні, можна визначити основні напрями цього процесу:

  • особистісна орієнтація освіти;
  • формування національних і загальнолюдських цінностей;
  • постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;
  • розвиток системи безперервної освіти;
  • запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;
  • інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітнього просторів.

Сучасна школа, як соціально-педагогічна система, покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й сучасним вимогам суспільства. Щоб гідно жити в сучасному суспільстві, особистість повинна бути компетентною в різних сферах діяльності. Школа має допомогти учням в володінні технологіями життєтворчості створити умови для розкриття потенціалу самопізнання, самооцінки, саморегуляції та самореалізації, інтеграції в соціокультурний простір.

Метою освіти є формування такого рівня соціальної зрілості учнів, який буде достатнім для забезпечення їхньої самостійності в різних серах життєдіяльності. Компетентнісний підхід у освіті покликаний подолати прірву між освітою та життям. Формування компетентностей учнів відбувається у процесі обов'язкової взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу.

Тому в сучасних умовах виникла потреба в диференційованому навчанні всіх але не за однаковими навчальними планами та програмами. Альтернативою цього є спеціалізація та профілізація шкіл. Концепція профільного навчання загальноосвітньої школи спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти та тому ґрунтується на принципах:

  • наступності й альтернативності;
  • варіативності і альтернативності;
  • диференціації;
  • гнучкості.

Але, на мою думку, вирішити ці завдання допоможе створення єдиною безперервної системи, яку можна представити як освітній округ, проект якого я хочу презентувати. Центром такого округу буде заклад нового типу - навчально-виховний комплекс.

Головна ідея творення освітнього округу полягає в:

  • організації безперервного, гармонійного розвитку особистості дитини;
  • раціональному поєднанні діяльності дошкільних, шкільних, позашкільних закладів освіти.

Структура освітнього округу:

  • об'єднання «Початкова школа - дитячий садок (садки) мікрорайону»;
  • мережа загальноосвітніх шкіл (ІІ ступеня) у двох рівнях: гімназійні класи та загальноосвітні класи;
  • мережа профільних шкіл округу;
  • міжшкільний виробничий комбінат;
  • центр (центри) розвитку творчості і здоров'я дітей.

Створення такого освітнього округу дозволить:

Створити систему неперервної освіти на основі тісного взаємозв'язку вихователів, учителів, керівників творчих колективів та спортивних секцій, наукових працівників.

  • Реалізувати принцип наступності в освіті та вихованні через розробку нового (єдиного) змісту освіти, яке забезпечить єдність культурного та освітнього просторів з центром формування духовно-моральних основ розвитку дитини.
  • Забезпечити єдність навчання та виховання як показника економічного і політичного розвитку суспільства.
  • Організувати ранню діагностику фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини та реалізувати на цій основі особистісно зорієнтований підхід у навчанні.
  • Скорегувати функції центру і регіонів, сформувати освітньо-культурний простір для задоволення потреб громадян і регіонального ринку праці, врегулювати взаємодію середньої та вищої школи.

Основні принципи побудови освітнього округу:

  • особистісно зорієнтоване навчання;
  • цілісність і безперервність;
  • природовідповідальність і диференціація навчання та виховання;
  • гуманізація та демократизація навчально-виховного процесу;
  • цільного компонентів освіти, розвитку та виховання;
  • варіативність і практична спрямованість навчання.

Основні напрями роботи:

  • Формування творчо працюючих колективів із високим рівнем професіоналізму.
  • Удосконалення системи управління.
  • Матеріально-технічне забезпечення навчальних та виховних закладів округу: література, навчально-наочні та методичні посібники комп'ютерне та програмне забезпечення, аудіовізуальна апаратура тощо.
  • Модифікація змісту навчально-виховного процесу. структури його організації; пошуки і впровадження сучасних педтехнологій; оволодіння системою дистанційної освіти.
  • Розробка та впровадження авторських програм та використання варіативних навчальних планів.
  • Здійснення передпрофільної підготовки в основній школі (широка варіативність курсів за вибором).
  • Організаційне поєднання виховного та навчального процесів із науково-дослідницькою, творчою діяльністю всіх ланок округу.
  • Спеціалізація і профілізація шкіл ІІІ ступеня, що забезпечить наступноперспективні зв'язки між середньою і професійною освітою.
  • Розвиток взаємодії профільних та ліцейних класів і провідних вищих навчальних закладів регіону.

Оновлення змісту освіти та методів навчання

Зміст загальної освіти, закріплений проектами освітніх стандартів досі зорієнтований на передачу «основ наук», а не на конструювання цілісної світоглядної картинки буття. тому удосконалення змісту освіти на сучасному етапі розвитку освіти та його структурної організації передбачає:

Етап «Дитячий садок - школа І ступеня»:

  • підготовку дітей до школи треба починати завбого до початку навчання;
  • роботу з організації наступності між дошкільною та шкільною освітою треба вести у трьох напрямках;
  • робота з батьками;
  • робота з дітьми;
  • робота з педагогічними кадрами;
  • направлення змісту дошкільного навчання на всебічний, гармонічний розвиток дитини, формування фізично здорової особистості та її творчих здібностей;
  • створення профільних груп в дитячих садках мікрорайону та їх наступність у початковій школі;
  • шкільне навчання повинно логічно і послідовно витікати з дошкільної освіти;
  • створення варіативного компоненту навчального плану початкової школи і широкий вибір розвивальних курсів;
  • введення в зміст дошкільного та початкового навчання курсів, направлених на розвиток комунікативних навичок спілкування;
  • введення в зміст початкового навчання основ інформатики.

Основні методи навчання: ілюстративно-пояснювальний; проблемно-пошуковий.

Етап «Школа ІІ ступеня» - розробка авторських програм, зорієнтованих на різнорівневе варіативне, багатоступеневе навчання:

  • оптимізація пропорцій між блоками гуманітарних та природничо-математичних знань;
  • упровадження навчальних дисциплін соціально-практичного спрямування, новітніх інформаційних технологій;
  • збагачення й осучаснення інваріантного та варіативного компоненту освіти;
  • зміст одного й того же предмета у класах рівня (гімназійних і загальноосвітніх) має бути різним;
  • упровадження навчального курсу «Інформатика» в усіх класах школи;
  • удосконалення системи розвитку творчості учнів;
  • упровадження системи допрофільної підготовки у 8-9-х класах через поглиблене вивчення окремих предметів (диференційовано) та широкого вибору в навчальному плані факультативних курсів і курсів за вибором;
  • широка профорієнтаційна робота.

Основні методи навчання: пролемно-пошуковий, дослідницький, самостійна творча діяльність.

Етап «Школа ІІІ ступеня - профільна школа»:

  • профільне навчання організується через навчальні заняття (уроки, факультативи, тощо), дистанційні курси, екстернат;
  • уключення в навчальні плани старшої школи спеціальних і загальноосвітніх курсів, збільшення кількості годин на практичне навчання за профілем (учень вибирає предмети сам);
  • організація відпочинку, оздоровлення та трудової діяльності учнів у таборах праці й відпочинку, виробничих бригадах.

Основні методи навчання: дослідницький, самостійна творча діяльність.

Міжшкільний навчально-виробничий комбінат - це навчальний заклад (у рамках одного освітнього округу), який забезпечу потреби учнів загальноосвітніх навчальних закладів у допрофесійній та професійній підготовці (профілі - спеціалізація обирається згідно інтересів учнів округу та запитів на ринку професій регіону).

Центр розвитку творчості та здоров'я дітей:

  • всебічний розвиток творчих здібностей дитини, розробка інтегральної системи пошуку, відбору, гармонійного розвитку обдарованих дітей;
  • створення оптимальних умов для саморозвитку, самореалізації учнів на основі індивідуальних інтересів і нахилів;
  • залучення учнів до творчих конкурсів поза школою;
  • забезпечення оптимальних умов для фізичного розвитку кожного учня з урахуванням природних даних і інтересів особистостей;
  • широкий вибір творчих колективів і спортивних секцій як у самому центрі, так і у його філіях при школах.

Управління освітою

Мета управлінського супроводу полягає у створенні умов для оптимізації навчально-виховного процесу, інноваційної освітньої діяльності педагогічних колективів, індивідуального розвитку учнів, будування гармонічних взаємин між учасниками педагогічного процесу в ситуації моніторингу якості освіти:

  • управління в навчальних закладах здійснюється на принципах самоврядування;
  • реалізація принципів демократизації, гуманізації в управлінні;
  • психологізація управління, людино-центристський принцип управління (оновлення етики управління, мотивації);
  • державно-громадська модель управління школою передбачає широке залучення до управлінських процесів педагогів, батьків, громадських організацій;
  • ділові, творчі зв'язки школи з науковцями, культурно-освітянськими установками, громадськістю;
  • створення органів самоуправління в освітніх округах, територіальної громади;
  • прогноз, моніторинговий супровід та аналіз робот закладів освіти в окрузі;
  • впровадження освітнього менеджменту;
  • створення ефективно діючої системи стимулювання праці я к педагогів, так і учнів;
  • раціональне поєднання центральних, регіональних та місцевих органів управління освітою.

Фінансування проекту здійснюється як за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, так і з інших джерел, не заборонених законодавством (спонсори, добровільне відрахування батьків, виробнича діяльність школи тощо).

Технології навчання, розвитку та виховання:

  • сприйняття навчального процесу як цілісної взаємодії двох рівноправних її учасників;
  • постановка мети розвитку особистості;
  • перевага організаційної і стимулюючої функції вчителя;
  • діалогічний стиль спілкування, взаємодія між учнями (інтерактивне навчання), підтримка ініціативи дітей;
  • основні форми навчання - групова ті індивідуальна, що ґрунтується на довірі, на здатності відповідати за себе;
  • максимальне залучення власного досвіду учнів;
  • мотивація на «досягнення», утвердження почуття гідності особистості;
  • направлення системи навчання на розвиток різних компетентностей учнів.

Концептуальна відмінність традиційного та особистісно зорієнтованого навчання призводить до суттєвих змін у педагогічній діяльності вчителя та навчальній діяльності учня - інноваційних змін.

Критерії, за якими можна оцінити інноваційний процес:

  • здатність забезпечити диференційний підхід до учнів;
  • широта освітньої бази;
  • здатність учнів до саморозвитку.

Інноваційні технології:

  • розвиток творчих здібностей учнів;
  • комп'ютерно-орієнтовані технології;
  • методи проектів;
  • модульне навчання;
  • використання нових навчальних систем, зокрема системи дистанційної освіти.

Пріоритетом навчальної виховної роботи оновленої школи є створення моделі особистості - «Я - ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ».

Напрями виховної роботи в системі освітнього округу:

  • Виховання повинно бути гармонійним, усебічним.
  • Моральне, духовне виховання повинно займати центральне місце в загальній системі виховання.
  • Пріоритетним напрямом виховання повинно стати громадянське та національне виховання.
  • Формування фізично здорової особистості.
  • В основу виховання має бути покладена розумно організована фізична праця.
  • Оптимальне поєднання навчання та виховання. Посилення виховного потенціалу уроку.
  • Удосконалення роботи учнівського самоврядування.
  • Формування та закріплення традицій навчального закладу, округу, регіону.

Система навчання, розвитку та виховання базується на принципах:

  • природовідповідності;
  • демократизації;
  • гуманізації та гуманітаризації;
  • національної спрямованності;
  • диференціації та соціалізації;
  • безперервності й єдності, перетворення їх у процеси які продовжується упродовж усього життя.

Система оцінювання

Система оцінювання - 12-бальна.

Мета оцінювання - визначити рівень сформованості основних компетентностей учнів:

  • обов'язкове поточне оцінювання навчальних досягнень учнів і врахування його при тематичному оцінюванні;
  • рейтинги навчальних компетентностей учнів;
  • узагальнення досягнень учнів в особистих портфоліо;
  • у випускних класах проведення тестового оцінювання навчальних компетентностей учнів з обов'язковим виведенням на шкільний портал, яке буде враховуватися при переході до вищих навчальних закладів.

Передбачити в навчальних планах дві-чотири години на тиждень на індивідуальну роботу та консультації.

Світова інтеграція

Для наближення до стандартів європейського освітнього простору необхідні:

  • Перетворення системи освіти на засіб надання високорівневих професійних дипломів усім представникам молодого покоління.
  • Перетворення навчання на освіту як засіб надання новим поколінням професійної компетентності та гарантування їхнього успіху на ринку праці.
  • Професіоналізація змісту освіти, осучаснення засобів й методів навчання молоді.
  • Розвиток усіх рівнів освіти, приділяючи увагу насамперед проблемі формування у молоді виробничої компетентності - реалізації знань, умінь та навичок, необхідних для успішної життєдіяльності в умовах глобалізованого світу.
  • Інтернаціоналізація освіти, обмін групами учнівської молоді для навчання в освітніх системах інших країн.

Організація інформаційних потоків

Реалії сьогодення переконливо доводять, що майбутнє освітніх закладів залежатиме від їх здатності адаптуватися в новому інформаційному суспільстві. Тому актуальною є проблема створення технічної, методичної та інформаційної бази комп'ютерно-орієнтованого освітнього середовища. Потужним каталізатором такого процесу є використання інноваційних освітніх технологій:

  • розробка мультимедійних курсів;
  • дистанційне навчання;
  • вихід в Інтернет.

Найголовнішим результатами цієї роботи слід вважати створення потужної комп'ютерної мережі, повне забезпечення сучасною комп'ютерною технікою всіх підрозділів освітнього округу, створення системи централізованого інформаційного простору (комп'ютерного й телекомунікаційного).

Мотивація учасників навчально-виховного процессу

Особистісне орієнтування навчання і виховання включає і таку важливу потребу, як комфортність учнів. Треба зробити такі умови, щоб внутрішні особистісні мотиви переважали над зовнішніми, вихідними від авторитета вчителя. Тоді і результати навчання будуть кращі, особистість буде розвиватися більш гармонійно. Тому учень повинен мати перспективу, мотивацію успішності.

Мотивацію успішного навчання треба створювати ще задовго до навчання у школі в дошкільному навчальному закладі, у родині.

Освітній округ - це розташування і єдність існування на певній території системи взамоєдіючих інституцій:

  • дитячі садки мікрорайонів округу;
  • загальноосвітні школи (базова та профільні);
  • Центр розвитку творчості та здоров'я з спортивним комплексом, до якого входять басейн, стадіон, спортивні зали для різних спортивних секцій;
  • інституції культури: окружна бібліотека, музична школа, етнографічний музей тощо;
  • парк відпочинку з ігровими майданчиками.

Але центральне місце у цій системі належить школі.

Модель навчального закладу

Структура навчально-виховного процесу:

  • Кількість дітей у класах:
  • 1-4-ті класи - не більше 20;
  • 5-9-ті класи - не більше 25;
  • 10-12-ті класи - не більше 20.
  • Класи розподіляються на групи для вивчення української, російської, іноземної мови та для вивчення профільних курсів у 10-12-х класах.
  • Семестрова система навчання.
  • У старших класах уроки-пари.
  • Обов'язкові індивідуальні заняття та консультаційна робота.
  • Наявність варіативної складової навчальних планів на всіх ступенях навчання.
  • Система гурткової роботи.
  • П'ятиденний робочий тиждень.
  • Наявність груп подовженого дня для учнів початкових класів.

Штрихи до портрету школи:

  • з'єднання школи з системою Інтернет;
  • у школі працює психологічний і логопедичний кабінети;
  • атмосфера в школі спокійна, розкута;
  • просторі коридори, великі світлі класи, з яких є вихід і на шкільний двір з ігровими зонами для молодших школярів;
  • технічне оснащення школи на найвищому рівні;
  • велика кількість комп'ютерів, копіювальної техніки, аудіовізуальної техніки;
  • своя телестудія, видавничий центр, де створюють шкільну газету;
  • велика сучасна бібліотека, яка введена в систему шкільного сайту;
  • є ціле крило з актовими залами та кабінетами, відведеними для занять музикою, театром, художньою творчістю;
  • у школі декілька спортивних залів, спортивні майданчики, сучасно обладнані для дітей різного віку, міні-стадіон, свій басейн;
  • у школі функціонують різні клуби, товариства;
  • усюди різноманітні виставки, запрошення, оголошення - проява громадського життя учнів;
  • кожний бажаючий проводить наукове дослідження, самостійно обираючи собі тему, але у кожного з них є свій науковий керівник;
  • у колі є кімната для відпочинку вчителів.

Реалізація особистісно зорієнтованого навчання

Диференціація - одна з ключових проблем організації сучасної школи. У зв'язку з переходом загальноосвітньої школи на шлях профілізації, значна увага має приділятися організації впровадження шкільного компонента на особистісно орієнтованій основі. Необхідно ввести варіативну частину навчального плану на всіх ступенях навчання (від дошкільного до старшої школи), поступово розширюючи і поглиблюючи шкільний компонент.

Для проведення окремих спецкурсів у старших класах доцільно залучати викладачів вищих навчальних закладів, з якими підписані договори на співробітництво, і використовувати їхні кафедри і лабораторії.

Профіль (або профілі) школа обирає відповідно до наявності матеріально-технічної бази й аналізу попиту учнів та їхніх батьків, а також враховуючи запит на ринку праці і розвиток вищої освіти регіону.

Школа ІІ ступеня проводить поглиблене вивчення окремих предметів у гімназійних класах та розвиток інтелектуальних інтересів та нахилів особистості учнів усіх класів.

Мета введення варіативного компонента навчального плану в початковій школі - розширення світогляду молодших школярів, розвиток духовних та інтелектуальних інтересів та комунікативних навичок.

Одним з якісних аспектів упровадження шкільного компонента є використання комп'ютерних технологій та можливостей дистанційної освіти та самоосвіти як учнів, так і вчителів.

Для використання у школах округу можливе впровадження міжшкільних факультативів і курсів за вибором.

Створення освітніх округів - це один із засобів ефективного втілення регіональних програм розвитку освіти.

Автор: Л. Припихайло

Комментариев: 1

Батьківство без кордонів: погляд на виховання дітей у різних країнах світу

Батьківство без кордонів: погляд на виховання дітей у різних країнах світу

Очевидно, що нині настала своєрідна криза батьківства. Чимало молодих батьків переймаються, що не мають готового «сценарію», надійного рецепту виховання дитини в сучасному світі — коловороті стрімких змін, невизначеності, невпевненості та водночас безкраїх можливостей. До того ж вони ревно вірять, що вибір ними тактики та стратегії батьківства «викарбує» майбутнє їхніх дітей. Тому в сумнівах батьки кидаються від експерта до експерта, від книжки до книжки, від сайту до сайту, керуючись єдиною метою — зростити найщасливішу, найуспішнішу, найвихованішу людину. Утім чи не криється небезпека в думці, що існує єдиний правильний підхід до виховання?

Дослідження засвідчують: сучасні українські мами рідко звертаються за порадою до власних матерів, оскільки зневірилися у традиціях виховання та розвитку, у яких зростали самі. Натомість за допомогою спеціальної літератури й інтернету вони прагнуть знайти якийсь інший шлях, що стане гарантовано успішним «сценарієм» виховання дитини. Проте чи не криється в такому рішучому намаганні певна небезпека?

Журналістка та блогер Крістін Грос-Ло (Christine Gross-Loh) дослідила це питання і про зроблені висновки написала у книжці «Батьківство без кордонів: дивовижні уроки від батьків з усього світу». Журналістка стверджує, що в багатьох розвинених країнах не впадають у батьківський невроз і просто йдуть шляхом, прийнятим у їхній культурі та соціумі. Але наскільки ж різні ці шляхи! Наведемо кілька прикладів.

Самостійність та батьківський нагляд

У Японії та у скандинавських країнах батьки сфокусовані на культивуванні в дітях незалежності й самостійності, тож змалку дозволяють їм самостійно займатися тими чи тими справами (посильними для дітей). Зокрема, японці віком від шести-семи років самі користуються громадським транспортом, пересуваються людними вулицями, ходять до школи, у магазини чи кіно, а також наглядають за молодшими братами та сестрами.

Натомість діти в США перебувають під пильним наглядом батьків значно довше, особливо в публічних місцях. Крістін Грос-Ло зазначає: «Якби я дозволила своїм дітям поводитися у США так само, як у Японії, мене не просто вважали б несповна розуму — хтось обов’язково зателефонував би у службу захисту дітей!».

Аргументи на користь плекання в дітях самостійності знаходимо і в єврейській традиції виховання, де здавна діє принцип: «Ми виховуємо дітей, аби відпустити їх». У дітях важливо розвинути самодостатність, життєстійкість, винахідливість. Для цього батьки насамперед мають дозволити їм діяти й помилятися, водночас емоційно підтримуючи, аби малеча відчувала надійну опору в батьківській любові й довірі.

Демократичні взаємини та слухняність

У багатьох західних країнах основний акцент у вихованні роблять на побудові демократичних взаємин батьків із дітьми. Наприклад, у Фінляндії дитині одразу після народження видають паспорт і вважають її громадянином. Батьки не мають права сварити дитину в публічних місцях — це приниження, а за спробу ляснути чи вдарити дитину на дорослого можуть накласти штраф або навіть заарештувати.

У Швеції також є важливим поняття «права дитини» — як-от право тілесного контакту з батьками («доступу до тіла»), яке на законодавчому рівні дитина має у будь-який час, якщо це потрібно для її комфорту. Зокрема, батьки мають дозволяти їй залізти до них у постіль посеред ночі, а якщо не дозволяють — це вважають батьківською недбалістю.

Фізичний контакт дітей з батьками важливий і для традицій країн Азії. Наприклад, там діти можуть спати з кимось із батьків аж до восьми-дев’яти років. Утім про демократію та права дитини тут не йдеться: згідно з азіатськими традиціями виховання ключем до злагоди в родині є беззаперечна слухняність дітей.

Соціалізація та міжособистісні взаємини

У скандинавських країнах з раннього віку дітей соціалізують і привчають до певного розпорядку. Тож при народженні дитини батьки отримують майже рік відпустки за рахунок держави. Відтак, коли дитині виповнюється рік, вона вступає до дитячого садка. До речі, пріоритетом фахівців дошкілля у скандинавських країнах є збереження здоров’я дітей, зокрема перебування в будь-яку погоду на свіжому повітрі. Навіть дітей раннього віку найхолоднішими днями скандинавської зими тепло закутують і вивозять на вулицю, аби вони дрімали у колясках під час прогулянки.

В Іспанії батьки також фокусуються на соціальному та міжособистісному аспектах виховання, утім головна роль у цьому беззаперечно належить родині. Наприклад, увечері діти, навіть маленькі, обов’язково проводять час у родинному колі — спілкуються, беруть участь у різних розвагах і йдуть спати не раніше 22:00.

Погляд на важливість навчання

Погляди на навчання, розвиток природних здібностей дітей у різних країнах різні. Так, у США батьки вважають, що через тотальну конкуренцію дитина не зможе досягти успіху, якщо не буде максимально «озброєна» різноманітними здібностями, талантами й знаннями, тож наполегливо стимулюють їх розвиток.

Схожа ситуація і в країнах Азії, де успіх у навчанні — це вкрай важлива складова виховання дитини ледь не з раннього віку. Батьки, навіть не надто заможні, докладають чимало зусиль, аби дати дітям якісну освіту, а діти мають за це шанувати батьків та віддячувати всіма можливими способами.

Натоміть у Голландії й Фінляндії батьки переконані, що не варто примушувати дітей до навчання, зокрема вчити їх читати й писати ще в дошкільному віці. Пріоритетом для батьків є розумне розподілення часу дитини на відпочинок, їжу та приємне дозвілля.

Комментариев: 2

Затверджено Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах

Затверджено Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах

  Згідно з наказом втратив чинність наказ МОН України «Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» від 20.12.2002 № 732.

   У Положенні визначено порядок зарахування осіб на індивідуальну форму навчання та організації індивідуальної форми навчання для забезпечення права на здобуття повної загальної середньої освіти стосовно осіб, щодо яких може запроваджуватися індивідуальна форма навчання, а також осіб, щодо яких неможливо забезпечити навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах за груповою формою навчання.

  Документом також  встановлено порядок оплати праці педагогічних працівників за проведення індивідуальної форми навчання.

  Відповідно до Положення індивідуальна форма навчання може запроваджуватися для осіб, які:

  • за станом здоров'я (у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад
  • проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб)
  • проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VІІ
  • мають високий навчальний потенціал і можуть прискорено закінчити школу
  • є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).

  Зарахування учнів на індивідуальну форму навчання проводиться впродовж навчального року.

   Для зарахування на індивідуальну форму навчання учні подають такі документи:

  • заяву одного з батьків (законних представників) або особисту заяву (для учнів, які на дату подання заяви є повнолітніми)
  • документ про наявний рівень освіти (копія свідоцтва про базову загальну середню освіту, табель або виписку оцінок із класного журналу за останній рік навчання)
  • довідку за формою первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді»
  • копію документа, що підтверджує законність перебування в Україні (для іноземців або осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах).

  Робочі навчальні плани для індивідуальної форми навчання складаються на основі типових навчальних планів, затверджених МОН України, та погоджуються відповідним органом управління освітою. 

 Для учнів, які навчаються за індивідуальною формою навчання за станом здоров'я, індивідуальний навчальний план та індивідуальні навчальні програми розробляються педагогічними працівниками за участю одного з батьків (законних представників) відповідно до можливостей дитини і з урахуванням витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації.

 Після закінчення строку індивідуальної форми навчання учень може продовжувати навчання у навчальному закладі на загальних підставах.

 Інструктивно-методичне забезпечення індивідуальної форми навчання здійснює МОН України, а контроль за його організацієюпокладається на відповідні органи управління освітою.

Комментариев: 0

Реформа освіти: Що реально зміниться для дітей, батьків та вчителів

5 вересня 2017 року Верховна Рада проголосувала за “Закон про освіту”. Як реформа змінить життя вчителя, школи та учня

 

Цьогоріч реформу освіти як експеремент запустили в 100 українських школах. Тож за новими правилами частина першачків навчається вже зараз. А на повний запуск реформи варто розраховувати вже з вересня 2018. Але нововведення стосуватиметься лише дітей, які прийдуть до першого класу.

 

То як саме реформа вплине на кожного з учасників навчального процесу в разі ідеального функціонування.

 

Діти

 

12 років освіти. Дитина може стати школярем, якщо їй виповнилося 6 років. Початкова освіта триватиме 4 роки. Після цього в 2022 році дитина піде на 5 років до гімназії. Закінчивши її, складе підсумковий іспит на кшталт ЗНО та в 2027 зможе вступити до ліцею чи професійного закладу освіти, залежно від власних амбіцій. Це називатиметься профільним навчанням та триватиме 3 роки, після закінчення дитина може йти до ВНЗ чи почати працювати.

 

Профільна освіта готуватиме учня до майбутньої професії. Дитина зможе вибрати те, що цікаво саме їй та зосередити свою увагу на цих предметах, замість того, щоб вчити всього потрішки, як це відбувається зараз. Якщо учневі видасться, що помилився у виборі, протягом першого року в ліцеї він зможе змінити спеціалізацію. По суті, профільна освіта повинна стати першим курсом ВНЗ.   

 

3 роки бакалаврату. Якщо учень вирішить здобувати освіту бакалавра, то витратить на неї лише три роки замість теперішніх чотирьох. Тобто, загальна кількість часу на здобуття освіти не зміниться.

 

Не лише школа. Новий закон передбачає широкий вибір освіти: формальна (школа), неформальна (гуртки, тренінги, курси) та інформальна (самостійне навчання).

 

Гуртки, тренінги та приватні школи. Фінансування гуртків, курсів та тренінгів в частині випадків держава бере на себе. Також дитина може здобувати освіту безкоштовно в приватних закладах. Якщо приватний навчальний заклад обґрунтує вартість навчання, то зможе за кожну дитину отримати гроші з бюджету.

 

Безкоштовні підручники. Держава зобов’язується забезпечувати учнів підручниками, але навчальні посібники доведеться купувати самостійно. Також підручники в електронному форматі повинні бути у вільному доступі в мережі.

 

Особливі потреби. Держава повинна забезпечити дитину з особливими потребами вчителями та зробити так, щоб вона не почувала себе поза учнівським колективом.

 

Національні меншини. Частину предметів в школі (історія, мова, література) така дитина вчитиме саме рідною мовою. Але решту - державною мовою. Це гарантує учневі успішний вступ до вишу та подальшу кар’єру.

 

Нові компетенції. Протягом навчання від учня не чекатимуть зазубрення та бездумного відтворення інформації. Новий закон передбачає, що вийде зі школи, набувши десять компетенцій: спілкування державною та іноземними мовами, математична, загальнокультурна та екологічна компетентності, підприємливість, інноваційність, уміння навчатися упродовж життя.

 

Вчителі

 

Зарплатня. Зарплатня вчителя в Україні стартуваватиме з 9,6 тис.грн (3 мінімальні зарплатні) залежно від категорії. Щоправда, оскільки на реформу потрібно понад 120 млрд грн, її проведення планують розтягнути на 10 років, тож коли саме українським вчителям чекати на такий рівень зарплатні, поки невідомо. Закон зараховує до заробітньої плати також виховну, методичну, організаційну та іншу трудову діяльність вчителя.

 

Доплата за сертифікацію. Якщо вчитель прагне інновацій в навчальному процесі та стане “агентом змін” для решти вчителів, держава обіцяє доплачувати ще 20% від зарплатні. Для цього потрібно буде пройти сертифікацію.

 

Нові методики навчання. Серед них повага до учня, справедливість, об’єктивність та таємність оцінювання, свобода творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності.

 

Вчитель буде вільним у виборі, як саме вчити дітей, закон дозволяє користуватися власними планами та рекомендує лише дотримання стандартів.

 

Щорічна атестація. Залишається обов’язковою. Загальна кількість годин для підвищення кваліфікації вчителя впродовж 5 років не може бути меншою 150 годин.

 

Свобода вибору. Вчитель буде абсолютно вільним в тому, як підвищувати кваліфікацію: тренінги, курси, вебінари, семінари, практикуми. Тобто, теоретично, це можна зробити, навіть переглядаючи онлайн-курс. До того ж, держава заплатить, якщо він буде не безкоштовним.

 

Заклади освіти

 

Опорні школи. За словами міністра освіти Лілії Гриневич, в Україні 33% дітей навчаються в сільських школах. А таких шкіл в нашій країні аж 67%.

 

Оскільки така модель неефективна, міністерство впровадило систему так званих опірних шкіл. Вона означає, що для найменших школяриків будуть відкриті двері найближчої до них школи, а от старшокласники доїжджатимуть до опорних закладів освіти, зі значно кращими умовами. За словами Гриневич, саме такий крок повинен зрівняти шанси сільських дітей на отримання якісної освіти на рівні з дітьми з міста.

 

 Автономія шкіл. Новий закон визначає школу як автономну одиницю. Навчальний заклад матиме право самостійно розробляти власну навчальну програму. Міністерство пропонуватиме тільки стандарти.

 

Окрім того, школи самостійно визначатимуть режим своєї роботи, структуру навчального року (чвертями, семестрами), тривалість навчального тижня тощо.

 

Грошима розпоряджається колектив. Важливою новацією є те, що за новим законом державні гроші повинні “ходити” за вчителем. Тобто, виділені державою кошти для підвищення кваліфікації йтимуть не до державних інституцій, а одразу до школи, де педрада спільно вирішує їх використання.

 

Закон по суті ліквідовує інспекції в районних управліннях освіти. Методкабінети тепер працюватимуть винятково як консультаційні органи. Як така, обов’язкова атестація шкіл також залишиться в минулому - аудит здійснюватиметься раз на 10 років та у випадку зміни керівництва.

 

Не контроль, а рекомендації. Забезпечення якості освіти буде здійснювати Державна служба якості освіти. Та працюватимуть там не контролери, а колеги-фахівці, які надаватимуть рекомендації щодо покращення навчального процесу.

 

Конкурс на посаду директора. Директором однієї школи залишатися половину життя тепер не вдасться. В законі прописана процедура конкурсного відбору на посаду. Керувати однією школою можна не більше 12 років (2 каденцій). Зате тепер закон дає можливість директорам навчальних закладів самостійно призначати своїх заступників та педагогічний склад.

 

Прозорість. Міністерство зобов’язує кожен навчальний заклад оприлюднювати інформацію про надходження усіх коштів, а також їхнє призначення. Тож ситуацій, коли на встановлення вікон гроші виділили з бюджету, потім ще зібрали з батьків й зрештою купили нове авто для директора, по ідеї, вдасться уникнути.

Гриневич наголошує, що прийнятий закон про освіту є базовим. Щоб реформа почала працювати в повному обсязі, його необхідно доповнити законодавством про функціонування середньої школи, про освіту для дорослих, про професійну освіту та національну систему кваліфікацій.

Комментариев: 0