«2»  (2  = 1+ 1 )

 

Алла квіти в лузі рвала,

 

І тихенько рахувала:

 

Мак, ромашка, дивина, –

 

А разом це буде – два!

 

«3»  ( 3 = 1 + 1 +1 )

 

Розрахуйся по порядку:

 

Оля, Коля і Мартин!

 

Всіх шикує на зарядку

 

По одному цифра три!

 

« 3»  ( 3 = 2 + 1)

 

У дракончика у Гоші

 

Розболілась голова.

 

Загубив він нині зошит,

 

Бо отримав вчора «два».

 

« Не сумуй!» –  кричать синиці,

 

І дідусь так говорив:

 

« Ще отримай одиницю,

 

І не « два» буде, а « три!»

 

« 4» ( 4 = 2 +2 )

 

Я зірву два яблука,

 

Пригощу матусю,

 

Два ще дам для Павлика –

 

Щиро поділюся.

 

Хай усі вже знають,

 

Що доросла я –

 

Приклади складаю,

 

Знаю:  два плюс два!

 

Щоб не говорили,

 

Хай почують всі:

 

« Два плюс два – чотири !

 

А не 5 й не 7!»

 

« 5» ( 5 = 1 + 1 + 1 + 1 + 1)

 

Я малюю сонечко

 

І своє віконечко,

 

Корабель на морі,

 

І ромашку в полі.

 

Вмію все порахувать :

 

1, 2, 3, 4, 5.

 

« 5» ( 5 =  4+ 1)

 

Я рвала волошки блакитні у полі

 

Для рідної неньки й бабусеньки  Олі.

 

Зірвала чотири волошки і мак,

 

А скільки їх разом? Мерщій рахувать!

 

Сказала сестричка, що кожен із нас,

 

Хто ходить до школи, та ще й в перший клас,

 

Повинен назавжди запам’ятать  –

 

Чотири й один – це буде вже п’ять!

 

« 5» ( 5 = 3 + 2)

 

Білка з гілочки на гілку

 

Стрибу, стрибу, скоки – скок.

 

І на довгу – довгу нитку

 

За грибом в’яже грибок.

 

Три  грибочки  прив’язала,

 

А ще два  в дупло поклала.

 

Стали діти рахувать –

 

«Три і два  – звичайно ж, п’ять!»

 

«6» ( 6 = 5 + 1)

 

Добра тітонька Сова …

 

В неї мудра голова.

 

Усім поради пропонує,

 

Вправно все вам підрахує.

 

Категорично відповість:

 

«П’ять та один – це буде  шість!»

 

«6» ( 6 =  2 + 4)

 

На поляні , під вербою

 

Гралися зайчата.

 

Серед них – біленьких  двоє,

 

Й четверо, як тато.

 

Борюкаються, стрибають

 

І матусю виглядають.

 

Бо вона лиш відповість –

 

«Два і чотири – разом шість»

 

«6» ( 6 =  3 + 3 )

 

Достили яблука і сливи ,

 

Прийшла пора – збирай врожай!

 

І першокласниці Марині

 

Дають відерце: «Допомагай!»

 

Збирає дівчинка, ласує

 

Смачним достатком у саду,

 

І що б ви думали, рахує:

 

«Оце три груші покладу…

 

Перепочину, не лінуюсь,

 

І ще три яблука знайду,

 

Щоб смакувала вся родина,

 

Усе зберу я до ладу!

 

Нехай дорослі перевірять,

 

А вам Маринка відповість :

 

«Що три і три – це не чотири,

 

А разом буде, звісно, шість!»

 

«7» ( 6 =  6 + 1 )

 

В нас сімейка немала:

 

Тато, мама, брат, сестра,

 

І бабуся, і дідусь,

 

Всіх назву не помилюсь!

 

І, звичайно, з ними я,

 

От сімейка, так сім’я!

 

Розкажу я всім – усім:

 

«Шість та один – це буде – сім!»

 

«7» ( 7 = 5+ 2)

 

Зайчик урожай збирав

 

Восени у полі.

 

І звіряток частував

 

У маленькій школі.

 

П’ять морквин він дав Лисичці,

 

Дві – малесенькій Синичці .

 

А Сорока стрекоче всім:

 

«П’ять і два – це ж разом – сім!»

 

«7» ( 7 = 4+ 3)

 

Скоро, скоро Новий рік

 

Завітає на поріг.

 

Мама іграшки купила,

 

А я пісеньку довчила.

 

Буду кульки рахувати,

 

Жодну з них – не пропускати!

 

Три червоних, зелених чотири!

 

Я з ними кружляю по нашій квартирі!

 

А тато сказав: «Нагадаєм усім –

 

Чотири і три – всі  знають,  це – сім!»

 

 «8» ( 8 = 5 + 3)

 

У Лисиці  п’ять малят,

 

П’ять маленьких лисенят.

 

А в Зайчика – зайченята ,

 

Треба їх порахувати!

 

Біле, чорне і сіреньке –

 

Троє зайчиків маленьких!

 

Скільки ж то малят у лісі?

 

«П’ять і три – це буде вісім!»

 

«8» ( 8 = 4 + 4)

 

Я хочу дівчаток порахувати :

 

Оленка, Іринка, Наталка і Катя.

 

І хлопчиків також рахую тепер:

 

Сергійко, Олежик, Сашко і Артем!

 

Уважно хай слухають діти усі:

 

«Чотири й чотири – це вісім, не сім!»

 

«9» ( 9 = 5 + 4)

 

Сиділо на гілочці п’ять горобців,

 

А четверо знизу співало: « Ців – ців!»

 

Галинка пташок стала вже рахувать :

 

«Їх дев’ять, я впевнено можу сказать!»

 

«9» ( 9 = 6 + 3)

 

Біля річки на галяві

 

Козеняток пасла Валя.

 

Сірих – шестеро маленьких,

 

Троє більшеньких – руденьких.

 

Козенята : «Бе та ме!»

 

– Де ж то сіре?  Де  руде?

 

– Валю, люба, часу не гай,

 

Швидше, швидше додавай!

 

Дума Валя: «Може п’ять?!

 

Козенята ж «Де - е -  в’ять!»

 

« 10»  ( 10 = 5 + 5)

 

Маленькі пальчики у мене

 

Їх зліва п’ять і справа – п’ять.

 

І розкажу я лиш для тебе,

 

Що десять – це є п’ять плюс п’ять!

 

« 10» ( 10 = 6 + 4)

 

У бабусі на подвір’ї

 

Шестеро качаток.

 

І малесеньких пухнастих

 

Четверо гусяток.

 

Йде бабуся у долину

 

Рахувати птаство:

 

«10 всіх – це шість й чотири,

 

От моє багатство!»